Тепер ми віримо лише в Бога, ЗСУ і Україну...

Ми вірили, що фашизм було знищено у Другій світовій війні. Ми помилялися... Фашизм акумульовався в іншій державі.

Ми вірили, що Небесна Сотня Майдану була нашою найвищою ціною за свободу. Ми помилялися... Слідом за Небесною Сотнею в небо піднялась Дитяча... А за Дитячою вже кілька сотень невинних душ і це ще не кінець...

Після Бухарестського меморандуму ми більше не віримо в жодні гаранти безпеки.

Після розстріляних зелених коридорів ми більше не віримо в жодні домовленості.

Після звірст на окупованих територіях ми більше не віримо організаціям, в засадах яких прописано, що людина - це найвища цінність.

Тепер ми віримо лише в Бога, ЗСУ і Україну. У бій ми йдемо з молитвою, між боями співаємо пісні і за будь-якої можливості обіймаємо своїх дітей. Бо війна говорить до нас їхніми вустами: "Частіше обіймайте своїх дітей, бо коли вас не стане, вони забудуть ваш запах" (Катя, Маріуполь)

А не помилялися ми лише в одному - в складні часи українці здатні об'єднатися в єдину непереможну націю, яка радше загине аніж припинить боротьбу.

І нам більше не потрібні ніякі брати, які вказують нам як жити на нашій же землі. Нам потрібні побратими, які стоятимуть з нами пліч-о-пліч у боротьбі зі злом. Бо якщо ми не знищемо це зло на нашій землі, воно піде далі.