Війна. День 48

 

12 квітня:

А ви знайте, що ми ж проростем

На руїнах, мов квіти весняні!

Вам на голови впадЕм дощем,

Аби знали, що ми нездоланні!

Ви нас бийте ногами в живіт,

Вибивайте життя до останку...

А ми сили знайдемо на зліт,

Прилетимо до вас на світанку!

Ви останнє у нас заберіть,

Обкрадіть до останньої нитки...

Але знайте, що прийде та мить,

Коли зявимось знову нізвідки...

Ми прийдемо до вас уночі,

Коли будете міцно ви спати...

Запалаєм вогнем від свічі

І зруйнуєм залізнії грати...

Ми прийдемо... Повстанем з руїн!

Ви не спіть, а тривожно чекайте...

Проростемо жагою до змін...

Ми не вмерли, живі! Ви це знайте!

Наша рана ще свіжа болить,

Але ми на той біль не зважаєм...

Ну, а ви, нас ногами топчіть,

Ми, мов пісня, іще залунаєм...

Ми зустрінемось з вами колись...

На Суді ,там, де вже не сховатись...

Ви не чули прохання: "Спинись!"

Вам хотілося далі знущатись...

А ви знайте, що ми проростем

В наших дітях, мов квіти весняні...

Ми не вмерли, ми й досі живем!

Наші душі вони нездоланні!

Ми прийдемо раптово до вас,

Може, вітром, а, може, дощами...

Ви не спіть, ви чекайте на нас

Ми живі, ми зустрінемось з вами...

_______________________ ⚘

© Огнєва Інелла (наше янголя із Бучі)