Буча, Ірпінь, Ворзель, Гостомель, Маріуполь... Знищені міста, розстріляні сім'ї, згвалтовані дівчата, посивілі діти... Плач, крик, розпач, біль, смерть...
ЩО ЦЕ?! Тактика спаленої землі? Ненависть до всього людського? Інстинкти замість розуму? ЩО керує тими, хто чинить усі ці звірства і тими, хто стоїть за усім цим мороком?! Тими, яких неможливо назвати ні людьми ні тваринами. Дикі потворні створіння... Нечисть, яку навіть наша українська земля з огидою виплюне.
21 століття... Цивілізований світ, який роками жив під гаслом "Ніколи знову!", спостерігає як на нашій землі відбувається повторення історичних трагедій. Тихе містечко Буча зі зруйнованими вщент будинками, мертвими тілами цивільних повсюди, пошматованими тілами жінок та молоденьких дівчат на очах у всього світу перетворюється на Боснійську Сребреницю. Дівчинка Катя з Маріуполя, яка вела свій щоденник у підвалі поряд із вмираючою мамою, стає українською Анною Франк. Братські могили, яких світ не бачив з часів Другої світової, стають звичайним явищем. Мирні міста отримують статус міст-героїв. Давно спочилі євреї в Бабиному Яру зазнають повторного вбивства.
Ці історичні аналогії є понад людське розуміння. І поки весь світ спостерігає, Україна цим жахіттям живе.
рф має відповісти за усі скоєнні воєнні злочини, перед тим захлинувшись кров'ю ні в чому не повинних людей, оглухнувши від їхніх криків, осліпнувши від їхніх сліз, а потім бути стертою з лиця землі, щоб гасло "Ніколи знову!" стало не просто пустими словами.
За все в цьому світі треба відповідати. І за мовчання теж. Ви думаєте, що біда - це десь там далеко?! В якійсь там досі невідомій Україні?! Ви помиляєтесь! Біда - це зовсім близько. І може вдертися у ваш тихий комфортний світ вже завтра.
Немає коментарів:
Дописати коментар