3 квітня:
💧Наразі мені болить Буча, Ірпінь... звільнені від нелюдів тихі містечка під Києвом. Такого звірства світ не бачив вже давно. Зруйновані вщент будинки, мертві тіла цивільних на дорогах, згвалтовані і пошматовані тіла молодих жінок, дівчат, дітей... Це за межами людського розуміння. Це плач, крик, розпач... Тих, хто це зробив, неможливо назвати людьми, їх навіть тваринами не назвеш. Це дикі потворні створіння, яких навіть мало просто вбити. Будь-яка кара за ці понівечені ні в чому не повинні життя, буде недостатньою...
💙 Ліна Костенко:
"Я вам цей борг ніколи не залишу.
Ви й так уже, як прокляті, в боргах.
Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу.
Віддайте мені ліс і річечку в лугах.
Віддайте мені сад і зірку вечорову,
і в полі сіяча, і вдячну щедрість нив.
Віддайте мені все. Віддайте мені мову,
якою мій народ мене благословив."
Немає коментарів:
Дописати коментар