Діти війни

 

Сьогодні моїй наймолодшій доньці виповнюється 6 років. Ця маленька дівчинка готується йти до школи - старанно вчиться писати, читати та рахувати. А ще вона звикає до звуків війни та вивчає алгоритм дій під час обстрілів. Після чергового повернення з укриття вона сказала мені: "Мамусю, ти можеш не брати для мене нічого солодкого. Води і хлібчика буде достатньо, шоб ми не були голодними".

Моїй середній доньці 10 років. Це талановита, розумна і дуже відповідальна дівчинка. Вона категорично відмовилась виїжджати в безпечніше місце: "Я на своїй землі і нікуди звідси не поїду. Якщо потрібно, я вчитимусь стріляти і захищати свою сім'ю."

Моя найстарша донька - дитина з особливими потребами. З народження вона страждає від невиліковної хвороби, яка руйнує її тіло. Їй всього 14 років, а вона вже пережила 9 складних операцій, які допомогли хоч якось відновити цілісність її тіла та запобігти розривам нервових закінчень та судин. Вона потребує постійного підтримуючого лікування, обстежень та наступних операцій. Ця юна дівчина веде свою війну, війну з хворобою. Вона усе знає про мужність і хоробрість. А змушена вести ще одну війну, війну за свою країну.

Ось чим зараз живуть наші діти, діти, які вже 6-й день носять новий статус - діти війни. І, ми, їхні мами, станемо живим щитом за них.

Нас вже не зламати. Але нам потрібно вистояти. І по можливості залишитись живими... 

Бережи нас усіх, Боже, і нашу Україну!!! 💙💛🙏💙💛🕊💙💛