А далі ми справимось...

 

Кожного разу, коли мою старшу доньку забирають на операцію, я відчуваю страх... страх перед невідомим, коли готуєшся до найгіршого, але сподіваєшся на краще. А ще невимовну тугу, яка не дає дихати на повні груди. І єдине бажання - щоб мені повернули мою дитину живою...
А далі ми справимось...

Зараз, в дні війни, я відчуваю ті самі емоції - той самий страх, від якого завмирає серце, ту саму тугу, від якої щемить у грудях, і те єдине бажання - щоб ми, сини і дочки України, залишилися живими, виборюючи свою свободу...
А далі ми справимось...
Обов'язково справимось...
Усі разом 💙💛