Війна. День 33

 

28 березня:

● Акторка Ірина Гришак про перший місяць війни: «Всередині дуже багато болю і любові, кожного дня переповнює перше, або друге! За цей місяць світ перевернувся з ніг на голову, а ми стоїмо! І вистоїмо! Тому що ми світло, тому що ми разом 🙏🏼»

● Окупанти продовжують перетворювати в згарище місто Буча, що під Києвом. Обстріли житлових будинків, знищення інфраструктури, вогонь по мирному населенню в очікуванні евакуації, грабежі - ті безперервні ворожі злочини, тягар яких несе Буча щодня.

● Понад 100 000 людей зібралися у центрі Відня на благодійному концерті на підтримку України та її боротьби з російською агресією! Так само тисячі людей вийшли в Празі, Варшаві, Дубліні, Мюнхені, Братиславі, Вільнусу, Амстердамі, Чикаго, Нью-Йорку та в десятках інших міст.

●Перед входом у берлінський Німецький театр на асфальті великими літерами написали «ДЕТИ» — саме такий напис був біля Драматичного театру в Маріуполі, на який російські військові скинули бомбу 16 березня. У польському місті Щецин напроти театру сучасного мистецтва, а до цього біля Національного театру у Празі, також на асфальті зробили подібний великий напис.

●Празькі активісти цими вихідними вирушили до російського посольства і облили його сходинки «кров'ю», що символізує кров невинних українців. За їхніми словами, правоохоронні органи не лише не перешкоджали проведенню акції, а й запропонували прийти наступного разу у робочий час.

● Акторка Емма Томпсон вийшла в Лондоні на акцію в підтримку України та прочитала вірш Тараса Шевченка англійською: «Сонце заходить, гори чорніють...». 

●На церемонії вручення «Оскара» було оголошено хвилину мовчання на знак підтримки українського народу. В свою чергу, багато знаменитостей одягли значки чи стрічки на червону доріжку на знак підтримки України. 

● Мета дистанційного навчання під час війни — не лише засвоєння нових знань, а й психологічна підтримка, спілкування, перемикання уваги дітей.

● ЮНІСЕФ запустив серію відео "Садочок онлайн".

● Тримаймо стрій, Україно! 💙💛 Ворог уже не сумнівається в мужності наших військових і цивільних. Він уже усвідомив, що ми не боїмося. Але, ворог ще сподівається, що ми втомимось: від втрат, обстрілів, руйнувань, від жахів і тягарів війни. Нехай не сподівається – не втомимось. Триматимемось стільки, скільки треба. Буде важко, іноді дуже важко. Іноді боляче. Але, незалежно від того військові чи цивільні, кожен із нас має підтримати хоча б одну людину поряд. Це називається тримати стрій. Тоді ми ніколи не втомимось, все витримаємо, і все буде добре. У перемоги дві складові: мужність військових та витривалість цивільних.