Моя весна, як і моє життя в цілому, зосереджується у цих маленьких квіточках, що звуться моїми доньками. Вони посміхнуться і моє серце сяє, вони засмутяться і мій настрій сходить нанівець. Саме вони - моє щастя і моя відрада. Саме за них найбільше серденько болить. Саме їхнє щастя - це найбільший дарунок мені. Саме їхні щирі посмішки створюють весну у моїй душі.
З кожною із своїх дівчат я наче проживаю окреме життя і усі ці життя - різні, як різними є мої дівчата. Вони, як і весняні квіти, усі гарні, ніжні і водночас різні. Якщо зрівняти їх з якимись весняними квітами, то Улянка скоріше підсніжник, що пробивається навіть крізь лід. Софійка - тюльпан, що милує око своїм різнобарв'ям, ніжністю та вишуканістю. А Дануся - конвалія, що тішить красою та приємним запахом.
Я приймаю участь у всіх їхніх справах, допомагаю, підтримую, заохочую або навпаки розраджую. І це так приємно увесь час знаходитись поряд і знати, що я їм потрібна.
На цьогорічне свято весни Софійка вивчила складний вірш під назвою "Мамина молитва". А ще дітки дарували мамам власноруч виготовлені букети та портрети своїх мамусь. Софійка зобразила мене королевою :)
А от з Уляночкою я не можу бути зараз поруч. Вона - далеко і душа моя не на місці. Увесь час рветься до неї. Але вона знає, щоб де б я не була, моя турбота, як м'якенька хмаринка, окутує її, моя молитва захищає її, моя віра в неї надає їй сил усе пережити. І коли я бачу, що і вона посміхається, серце моє трішки заспокоюється.
Люблю своїх дітей, дорожу ними, хвилююсь за них, але вірю, що все у них буде добре.
Немає коментарів:
Дописати коментар