Ця картинка нагадує мені бабусин дім. Стільки тепла було у цьому домі, що спогад про нього до зараз гріє мою душу.
В цьому будинку вже давно ніхто не живе. Він давно закинутий і давно не наш.
Ми часто приходимо до нього з Улянкою. Беремо каву та чай у кафе навпроти і дивимось на нього. Я розповідаю Улянці історії, пов'язані з будинком і таким чином вгамовую якусь невимовну тугу за тими часами, коли всі ще були живі...
Немає коментарів:
Дописати коментар