"Скільки разів я бачив, як після втрати батька чи матері в очах людей гасне якась особлива іскорка. Бо це були ті, хто давав нам силу злету, навіть якщо ми цього не помічали.
І коли залишаєшся з одним крилом - небо вже не тішить, а дорога по землі стає вдвічі важчою. Але навіть тоді Господь не полишає: дає другу опору - Свою руку, Свій дотик. І з Ним можна навіть із одним крилом злетіти вище, ніж із двома без любові.
Тому - поки живі наші батьки, поки дихає їхнє серце, поки ще звучить їхній голос у телефоні - тримаймося за них. Не відкладемо ніжність на потім, не ховаємо слів любові в кишеню. Бо вони - наші крила. Наші ангели. Наші благословення.
І нехай Господь продовжить їхні літа. І нехай наші серця будуть вдячними й лагідними до кінця."
Немає коментарів:
Дописати коментар