Одного разу ти перестаєш метушитися і щось комусь доводити, дивишся з посмішкою на світ, не поспішаєш подобатися людям, перестаєш роздавати поради, або когось судити, не пояснюєш, не сперечаєшся. Розумієш, що досконалих людей не буває, кожен з нас по свому особистий. Виявляєш спокій і безліч речей, які не помічав раніше...... Напевно, одна з головних людських потреб, потреба у спокої, не стільки навіть у зовнішньому, скільки у внутрішньому сердечному спокою. І коли він дається хочаб на деякий час, то, здається, нічого більше і не треба...
Немає коментарів:
Дописати коментар