Післяопераційне одкровення матері невиліковно хворої дитини...
Коли твоє дитя забирають на чергову операцію, тобі стає важко дихати і складається враження, що серце ось-ось зупиниться. Ти затамовуєш подих і видихаєш лише тоді, коди її повертають живою...Від переживань у тебе немає ні фізичних, ні моральних сил рухатись далі. Але ти мусиш бути сильною і сил тобі додає змучена посмішка рідної дитини...
Материнська стійкість - це не набута риса характеру. Це щоденні титанічні зусилля... Це невимовний внутрішній біль... Це прийняття того, що прийняти неможливо... Це краплина надії у повній безнадіїї... Це безумовна любов і віра...
І це теж життя...
Володими Іванович Молька: Моя родина співпереживає з Вами! Ми молимися за Вас!
ВідповістиВидалитиВалентина Задворна: Божого благословіння на одужання Улянці!
ВідповістиВидалитиВалерія Лозінська: Ви дуже сильна жінка... Швидкого одужання Улянці!
ВідповістиВидалитиАлла Сльозко: Дай, Боже, сили вам дівчатка!
ВідповістиВидалитиTatiana Pelych: Сил і міцного здоров'я!
ВідповістиВидалитиНаталя Вовченко: Швидкого одужання. Сил та терпіння.
ВідповістиВидалитиАнжеліка Миколаївна Пухка: Дай Боже вам сили та терпіння.
ВідповістиВидалитиАлла Полонська: Божого благословення, здоров'я, швидкого одужання. Держіться! Ви крепкі!
ВідповістиВидалитиГалина Кузьменко: Успішного одужання Улянці! Тримайтесь, Світланко, мужності вам, терпіння й сили!
ВідповістиВидалитиІра Дубик: Світлано, бажаю твоїй донечці побідьше радісних безболісних теплих днів. Дуже прикро чути про ваші страждання. Сили вам, віри, терпіння!
ВідповістиВидалитиНаталя Притуляк: Хай Господь дає сил, зцілення, радості!
ВідповістиВидалити