Джерельце

 

Джерельце

Казка

Автор: Уляна Тулупова

В одну пречудову ніч народилося Джерельце. Його вода була лікувальною. Перший, хто її вип'є, озразу ж вилікується від усіх хвороб і стане безсмертним, але для цього її треба було забрати від Матінки-Землі.

Поки вона спала, корисливі люди прилетіли на планету і стали тихенько підходити до Джерельця, стараючись набрати трішки води. Однак, як тільки пляшка доторкнулася до води, Земля відразу прокинулася і вигнала людей разом із кораблем. Тоді Земля обійняла немовлятко. А Джерельцеві було весело - йому хотілося кудись бігти, радіти, співати. Тому воно спробувало звільнитися з маминих обіймів, але Земля його не відпускала.

Так вони й жили - мирно й спокійно. Пройшло кілька тисяч років. На Землі з'явилися жителі: живі хмаринки. Вони й захищали Землю та її малятко.
А люди на своїй планеті розвивалися: наука, промисловість, техніка. Вже заселили всю сонячну систему, знайшли уривки експедиції на Землю і вирішили зробити другу спробу.
Сіли на корабель, полетіли.  Кораблів було із 50, з 20-тьма людьми у кожному. Після довгої дороги вони опинилися біля планети. Їх помітили місцеві жителі й підлетіли познайомитися
— Привіт. Хто ви? Чому ви прилетіли до нашої планети?
— Ви що розмовляюча хмарка? — не втримавшись, здивовано спитав один з капітанів
— Так, нас ще називають вефтики. Ви так і не відповіли, хто ви?
— Ми люди! — з гордістю сказав капітан
— Ми чули про вас. Земля-Мати та Джерельце про вас розповідали! Ви хотіли лікувальну воду забрати!
— Але ви не так все зрозуміли. Це були наші предки,  а ми її не хочемо.
— А чого ж ви хочете?
— Дружити.
— Добре, залітайте та тільки під нашим наглядом
Капітан збрехав. Вони дуже хотіли тієї води, а втім, зовсім не очікували зустріти когось на цій планеті. Їм треба було розробити план, як і вефтикам
Під пильним наглядом вефтиків та їх голови Ніф'юди вони поселилися в готель.
Як тільки вефтики пішли, люди почали розробляти план і вирішили, що цієї ночі вони наберуть у пляшки джерельної води й одразу ж полетять додому.
Наступила ніч. Капітан Комбуч йшов попереду. Вийшло 4 команди з пляшками, щоб знайти Джерельце.
Перед капітаном щось блищало і дзюркотіла вода. Він зрозумів, що це те саме місце.
— Ей, я знайшов! — зрадів капітан — стоп, чому тут немає охорони?
Земля затрусилася і звідкілясь почувся голос Мати-Землі:
— Вона є.
Зі всіх боків вилетіли вефтики з трояндами замість мечів. Капітана та інших членів команди схопили, але вирішили помилувати, відправивши їх додому. З того часу люди більше ніколи не поверталися на цю планету.