Наче не вперше чуємо подібні заключення лікарів, а відчуття щоразу ті самі - стискається серце, а на очі навертаються сльози. Напевно до такого неможливо звикнути, щоб реагувати спокійно...
Але дозволити собі розпач чи бодай депресію ми не можемо. Не маємо права. Залишається лише молитись про стійкість і терпіння... ...і просто жити в ці короткі періоди між операціями.
Немає коментарів:
Дописати коментар